Мої пологи в Могильову (Бєларусь)

Не можу сходити в туалет болить пряма кишка

Закрепи у дитини - Родинний форум


17 Апреля 2009 17:20 Просмотров: 4485

Світлана Рибалка з донечкою Вікою

Вікторія — перша дитина Світлани та Анатолія з Ніжина. Вже два роки дівчинка сидить на таблетках та медичних препаратах. Віка худне, погано росте. Два роки дитину безрезультатно лікували від дисбактеріозу. Потім з'ясувалося, що поставили не той діагноз.

1. У Ніжині лікували рік
— Ми ніякої патології не помічали, — розказує Світлана Рибалка, — лікарі також. До року все було нормально. Потім почалися запори. Дитина по три-чотири дні не могла в туалет сходити, нервувала, плакала. Ми звернулись у нашу Ніжинську міську лікарню, до Людмили Бурнусус. Це наш педіатр. Вона сказала, що нема нічого страшного, у Віки дисбактеріоз. Цей діагноз вона поставила просто так, на око і почала приписувати ліки. Біфідобактерин, біфіформ, йогурт (капсули), хілак форте, мезим, ентеросгель, лінекс, креон, нормалакт, дуфалакт, усіх навіть не пам'ятаю. Цілий рік ми їх пили, пили... Зрушень ніяких, все, як було, як були запори, так і є. Педіатр каже: «Ну, давайте зробимо аналіз на дисбактеріоз...» Зробили. Заплатили 150 гривень за чотири аналізи. Судячи по аналізах, з виписки, в неї знайшли грибок кандіду. Але ж це є в кожної людини, норма 103 , а у Віки 9x104 . І до чого тут дисбактеріоз? — питає мама. — Після цього Бурнусус продовжувала приписувати нам ліки, ми їх приймали. Весь цей час постійно, кожного тижня, приходили в лікарню, просили: дайте нам направлення на Чернігів. Але наша Людмила Іванівна казала: не треба, це все лікується у нас. І довгий час нікуди не направляла. А їхати кудись без направлення — чи приймуть? Тільки через півтора року, коли так само не було зрушень, Людмила Бурнусус каже: «Все, ви вже всі ліки в Ніжині випили, їдьте на Київ».

2. Педіатр викликала міліцію
—Дають мені виписку, аналізи ніжинські, направляють у Київ, у клініку охматдит. Там дитину не обстежували, на неї навіть не глянули. Подивились ніжинські аналізи і на їх основі виставили діагноз «дисбактеріоз II-iii ступеня змішаної етіології». Призначили лікування: лактовіт, креон, пімафуцин, хілак форте, стафілококовий бактеріофаг (замовляли спеціально в Росії). Усе коштує близько півтори тисячі гривень. І це ж тільки останнє, що ми брали. В цілому на все лікування тисяч двадцять потратили, — Світлана тяжко зітхає. — У дитини все одно запори. Чоловік звільнився з роботи (працював в пожежній охороні), поїхав на Північ, в Ноябрьськ, заробляти гроші на будівництві. Там його батько одів, обув. Холодно ж, а ми тут голі-босі... Поки що вислав тільки 1000 гривень. Виходить, вся сім'я на нас працює: мама, брат. Мама майстром на молокозаводі 280 гривень отримала. А квартплата наша —700. Уже жити ні за що. А результатів лікування так само — нуль. Я не витримала, пішла в нашу лікарню, просила направлення на обстеження в обласну. Не дають. Тоді, кажу, розпишіть мені: як і від чого ви вже два роки лікуєте моє дитя. Хочу знати, правильно ви її лікували чи ні. А наш головний педіатр Віра Карабут не тільки ніякого звіту мені не дала, а ще й викликала міліцію. Було дуже боляче: не можуть вилікувати дитину, ще й мене ж винуватою зробили. Міліціонер тоді дуже здивувався, чого його викликали. Прийшла Бурнусус, питає: «Ви що, хочете мене покарати? і що вам з цього буде?». «Мені — нічого, — говорю. — Я хочу, щоб хоч інших діток надалі правильно лікували».

3. В обласній лікарні діагноз встановили за два дні
— Я написала заяву в Ніжинську прокуратуру, просила розібратися, допомогти, хоча б посприяти, щоб нас направили на обстеження у Чернігів. Після цього мене вислухав заступник головного лікаря Ніжинськоі лікарні Григорій Віротченко. Говорить: «Що, у вас нема 10 гривень до Чернігова добратись? їдьте самі, нащо вам направлення?» В прокуратурі пообіцяли посприяти тому, щоб у Чернігові доньку обстежили. і якщо там виставлять інший діагноз, кажуть, то приходьте. Або ж хай Володимир Левковський, головний лікар, підтвердить, що його лікарі помилились і лікували дитину не від того. Звичайно, він не підтвердив письмово. Хоча усно, в розмові, і казав: «Ну, сталася лікарська помилка... Що поробиш, таке буває...».

В обласному управлінні охорони здоров'я наш випадок розбирала головний педіатр Тетяна Тігаєва. Вона написала мені листа, в якому запросила приїхати в Чернігівську обласну лікарню пройти обстеження.

Тільки тоді нам дали направлення. Особисто виписувала завідувачка дитячої поліклініки Ольга Цибульська, з тим діагнозом, що поставили нам у Києві.
У Чернігів поїхали 17 березня цього року. Нас зразу поклали в лікарню, в першу хірургію. Взяли аналізи, зробили рентгенівський знімок, узд. Хірург зразу сказав, що там не дисбактеріоз. Через два дні зібрали консиліум лікарів: обласний педіатр, три хірурги, інфекціоніст, гастроентеролог, і встановили діагноз: «доліхосигма». Тобто, пояснили мені, в дитини надто видовжена і розширена сигмовидна кишка (сигмовидна кишка — нижня частина ободочної кишки, що переходить у пряму кишку). Віка з цим народилась, але проявилось воно тільки після року, коли почалася жорстка їжа: риба, м'ясо... Їжа почала затримуватись у цьому завитку, застоюватися там по кілька днів. Звідси і запори, і болі, і нерви.

4. Дівчинці потрібна була дієта
В обласній лікарні Віці призначили процедури, масаж, кололи стимулюючі препарати. Тепер треба буде проходити лікування кожні три місяці протягом року. Потім знову робитимуть повне обстеження. Медики говорили, що ми пізно звернулись. Якби ви в рік прийшли, казали нам, то може б, уже і вилікувались,— розказує мама маленької Віки.— Їй зразу потрібна була спеціальна дієта і правильне лікування. Чим раніше, тим краще. Видовжену кишку не роздувало б від їжі. А тепер хтозна, чи вилічиться. Може навіть доведеться вирізати зайве.

Захворювання вроджене, але буває, діти його переростають, так нам пояснювали в обласній лікарні, — веде далі Світлана. — Для цього ж треба рости, а у Віки за два роки майже ніякого росту. Дитину замучили ліками. Два роки по кілька раз на день, по кілька препаратів — і їсть, і їсть, і їсть! Вона і не спить, і ридає, коли її ліками кормлю, психує. Віці всього два роки і 10 місяців. За час перебування в обласній лікарні дитина з 14 кілограмів схудла до 10. Це ж і в садочок не можна віддавати, і я на роботу вийти не можу.
Поки ми розмовляли, Віка стала скаржитись, що в неї болить животик, показуючи ручкою з правого боку.

— Часто болить?
— Скаржиться часто. Чи правда болить, чи дурить, не знаю. Вона ж іще маленька, може і не розібратися.
Нашим ніжинським лікарям я вже не довіряю, — говорить Світлана. — Чому педіатр просто не призналась: «Я не знаю, що з вашою дитиною. Їдьте на Чернігів, Київ, ще кудись на обстеження». Так ні, вони до останнього лікували самі, бо, може, нагоняй з області боялись отримати.

5. «Мама приходила скандалити»
— Наскільки мені відомо, Світлані Рибалці не раз пропонували їхати до Чернігова, вона не хотіла, — говорить завідувачка дитячої поліклініки Ніжинської цмл Ольга Цибульська. — Потім дитина для детальнішого обстеження була направлена в Київ, у клініку охматдит. А як уже там у них вийшло, не знаю, але діагноз наш підтвердили.

Світлана Рибалка дуже важка в спілкуванні людина. Приходила, скандалила, по-всякому ображала лікарів.
— Дитина Віка Рибалка почала хворіти, за словами мами, з року, — говорить педіатр Ніжинської центральної міської лікарні Людмила Бурнусу. — Мама звернулася наприкінці 2007 року. Спочатку приходила просто за порадою, без дитини. Я дала поради по годуванню (включити в раціон кисломолочні продукти, рослинну їжу), запропонувала подавати нормалак. Зробити аналізи в санстанції на дисбактеріоз коштус близько 100 гривень. Тому аналіз не робили, а вирішили спочатку подавати препарати, які нормалізують флору кишечника. Поки давали, все було нормально. Перестали — знову почалися проблеми. Здали аналізи, дисбактеріоз підтвердився. (Мама вважає інакше. — Ред,). Я знову приписала їм нормалізуюче лікування. Потім звернулись із скаргами на погіршення. Я не раз пропонувала мамі повезти Вікторію в обласну лікарню. Нарешті вони погодились поїхати в київську клініку охматдит. У направленні я писала діагноз дисбактеріоз і доліхосигма під питанням. Але другий діагноз там чомусь заперечили. Ми не можемо оскаржувати діагноз, виставлений в охматдитІ. Направлення на Чернігів ми давали Рибалці ще в червні 2008 року. Тоді вона приходила скандалити, щоб їм із донькою дали оздоровчу путівку. Але такі путівки даються діткам тільки з чотирьох років. Вона почала вимагати звіт про лікування, направлення на обстеження в обласну лікарню. Направлення їй дали. Проте тоді вони чомусь не поїхали. Більше вони до мене не звертались, навіть щеплень дитині не робили.

6. «Дитина буде з цим жити»
— Мені передали лист Світлани Рибалки, я його уважно перечитала і вже заочно виставила діагноз «доліхосигма», — прокоментувала обласний педіатр Тетяна Тігаєва. — Коли дитину обстежили в обласній дитячій лікарні, діагноз підтвердився. Запори не були пов'язані з дисбактеріозом.

— Але дитину лікували від дисбактеріозу. Це не могло їй зашкодити?
— Ні, погано це на стані здоров'я дитини не відіб'ється. Ліки, котрі нормалізують роботу кишечник, шкоди не принесуть і негативного ефекту не мають.

Доліхосигма — вроджена патологія, вона була вже з першого року життя. Сигмовидна кишка подовжена та розширена, загнута вгору, потім донизу. Ніякого особливого лікування при цьому захворюванні нема. Хіба що, якби правильний діагноз встановили раніше, зразу призначили б лікувальний масаж, фізіотерапію. 3 доліхосигмою треба боротися за допомогою дієт, навчитись правильно ставити клізми. Дитина буде з цим жити. Можливо, з віком кишка займе зручніше положення, і дитина забуде про свою ваду.

Світлана збирається подавати до суду на ніжинських та київських лікарів. Хай правосуддя розбереться, хто з них винуватий, а хто правий.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч», №16/1196


Источник: http://www.gorod.cn.ua/news_8998.html